Знаєте, це велике щастя бути самим собою, відчувати і показувати що ти відчуваєш, бути повністю відкритим і не боятися за те, що тебе не зрозуміють чи ранять в душу, казати те, що думаєш, не боячись чиєїсь не вірної реакції. Знати, що тебе приймають таким яким ти є і очікують і наперед знають як ти себе поведеш в певних ситуаціях, і в якихось інших ситуаціях знають що очікувати потрібно чогось взагалі не передбачуваного від тебе. Тебе знають і приймають повністю з усіма тараканами. 

На RED BULL ПАРАД ЧЕМПИОНОВ, щоб побачити все що відбувається на імпровізованій трасі, люди он аж куди повилазили) ми таких будинків з глядачами зверху помітили аж 3 штуки) Ех, і чому я не гонщик боліду) А швидкість в нього ж - ммм.  у мене з"явилося ще одне бажання в житті)    

про мистецтво і українське барокко я мовчатиму, така там катавасія, особливо в сучасному.

 

Ми прийшли перед початком і спокійно там гуляли, навіть трішки слухали Подерев"янського і дідка-музику) а коли йшли вже додому - я не повірила своїм очам! Куди всі вони йшли - вірніше на що, якщо програма вже вся майже закінчилася - не ясно)

і цей творець унікальності порадував чергою перед ним також) 

І питання яке часто в мене виникає і сьогодні знову і часто - чому я не художник? вірніше чому частину з сучасних художників називають художниками, а чим я не підходжу під цю назву і сферу?) чому досі я ним не стала?) в половині представленого на сьогодні в сучасному мистецтві я нічим не гірша) але це вже так - егоїстичні відступи) це не головне) 

Чесно потирила, а поки читала - поприходили спогади під кожен пункт. Так сподобалося - що аж згадала про частину своїх блогів - щоб зберегти цей список)
У мене було щасливе дитинство і вже (якщо так можна сказати) доросле життя, адже частину пунктів відбувалося і відбувається і досі)  
Чого у мене з цього списку не було - так то я не їла мурашину кислоту та заячу капусту - хоча останнього можливо просто не пам"ятаю) 

2. Наблюдать как прорастают семена.

3. Вместе скатиться с высокой ледяной горы.

4. Принести с мороза и поставить в воду ветку.

5. Вырезать челюсти из апельсиновых корок.

6. Смотреть на звезды.

7. Заштриховывать монетки и листья, спрятанные под бумагой.

8. Трясти карандаш, чтобы казалось, что он стал гибким.

9. Дырявить льдинки под струей воды.

10. Приготовить жженый сахар в ложке.

11. Вырезать гирлянды бумажных человечков.

12. Показывать театр теней.

13. Пускать блинчики на воде.

14. Рисовать мультфильм на полях тетради.

15. Устроить жилище в коробке от холодильника.

16. Плести венки.

17. Делать извержение вулкана из лимонной кислоты и соды.

18. Показать фокус с наэлектризованными бумажными фигурками.

19. Писать под копирку.

20. Сделать брызгалки из бутылок и устроить сражение.

21. Слушать пение птиц.

22. Пускать щепки по течению, рыть каналы и делать запруды.

23. Построить шалаш.

24. Трясти ветку дерева, когда ребенок стоит под ней и устраивать листопад (снегопад, дождик).

25. Наблюдать восход и закат.

26. Любоваться лунной дорожкой.

27. Смотреть на облака и придумывать, на что они похожи.

28. Сделать флюгер и ловушку для ветра.

29. Светить в темноте фонариком.

30. Делать осьминогов из одуванчиков и куколок из шиповника.

31. Сходить на рыбалку.

32. Оставлять отпечатки тела на снегу.

33. Кормить птиц.

34. Делать секретики.

35. Строить дом из мебели.

36. Сидеть у костра. Жарить хлеб на прутике.

37. Запускать воздушного змея.

38. Крутить ребенка за руки.

39. Построить замок из песка. Закапываться в песок. Вырыть глубокий колодец, чтобы достать до воды.

40. Сидеть в темноте, при свечах.

41. Делать чертиков из намыленных волос.

42. Дуть в пустую бутылку.

43. Повторять одно слово много раз, чтобы оно превратилось в другое.

44. Издавать победный крик каманчей.

45. Удивляться своей гигантской тени и играть с тенями в догонялки.

46. Прыгнуть в центр лужи.

47. Делать записи молоком.

48. Устроить бурю в стакане воды.

49. Закопать сокровище в тарелке с кашей.

50. Объясняться знаками.

51. Сделать носики из крылаток клена, ордена из репейника, сережки из черешен.

52. Дуть на пушинку.

53. Оставить травинку в муравейнике и потом попробовать муравьиную кислоту.

54. Есть заячью капусту, сосать смолу, слизывать березовый сок и кленовый сироп, жевать травинки.

55. Выдавливать формочками печенье.

56. Нанизывать ягоды на травинку.

57. Играть в циклопов.

58. Петь хором.

59. Починить любимую игрушку.

60. Пускать мыльные пузыри.

61. Наряжать елку.

62. Свистеть через стручок акации.

63. Смастерить кукольный домик.

64. Залезть на дерево.

65. Играть в привидений.

66. Придумывать маскарадные костюмы и наряжаться.

67. Говорить о мечтах.

68. Стучать в самодельный барабан.

69. Выпустить в небо воздушный шар.

70. Организовать детский праздник.

71. Смотреть на мир через цветные стеклышки.

72. Рисовать на запотевшем стекле.

73. Прыгать в кучи осенней листвы.

74. Начать обед с десерта.

75. Надеть на ребенка свою одежду.

76. Выростить животное.

А суть в тому - що цей список можна збільшувати і збільшувати)

Головне - дитячі відчуття та враження, як і в принципі і для всих людей)

Тепер я вільна! Не прив"язана до обтяжуючих та таких протирічних моїй душі обов"язків. я вже не аспірант. Чесно, мені стало легше, ніби тягар бредової теми впав з мене і я не буду причетна до майбутнього знищення економіки країни. я прийшла на вчену раду, по плану на кінець першого року в мене був готовий перший розділ (признаюся чесно пункт - 1.1 просто ідеальний, 1.2 бредовий, але ще повинен був би допрацьовуватися, в 1.3 - потрібно було б в подальшому просто зноски поробити), аел я не змогла просто переступити поріг дверей і зайти, я просто залишилася в коридорі. звучить жахливо бредово - я знаю, що якби зайшла то далі була б прив"язана, адже мене все ж таки перевели б на 2 рік хоч я і не працювала у відділі - віддавала б свій дорогоцінний час життя на розробку вбивчої стратегії для економіки нашої країни, ненавиділа б далі свою тему дисертації і була б в депресії самої  з собої із-за того,  Було б два аспекти -один бік - потрібно розробляти і інший - то моя душа, яка просто не може з тим жити.
да, багато хто не зрозуміє, дууже багато. да, я дурна і водночас мені легше. Коли почалося засідання, я стояла в коридорі, чекала і не могла зрушити з місця щоб зайти туди, а коли підійшов секретар відділу і почала розказувати, що я взагалі в неадекваті туплю - аж плакати почала) мені стало жалко того, що я реально сильно-сильно хотіла зробити щось хороше, хотіла навчатися в аспірантурі та приносити користь державі, а не вбивство, і аж точно я не хотіла тої теми, що мені примусово нав"язали. Я вступала і мріяла про свою перспективну і нову, яку зарізали, бо у нас скрізь процвітає обмеженість залишена з радянського союзу - такого не може бути, то не наше, то не то, не катить і так далі. по всьому світу то катить а у нас то не може місце бути. образливо за державу. вірніше за те, що робиться із-за обмеженості уявлень людей.
Загалом вчинку мого ніхто не зрозуміє Я ніколи в житті не вчилася ради когось чи чогось, ні  в школі, ні в інституті, ні тим паче я не йшла цього робити в аспірантуру.  Вся загводка в тому, що я хотіла сама і я не можу робити того проти чого всі фібри моєї душі боряться і мітингують лише з однією фразою - потрібно, бо так задали, при чому що мозок розуміє обидві сторни даної боротьби - то для мене було жахливо нестерпно.

Загалом сьогодні в інституті - я не могла рушити з місця, ніби мене що прикувало до нього, ще я не розумію чому я поставила собі час - 11, стояти до 11, рівно в цей час в залі я отримала свій вердикт,  а зайшла б..., також  я не розумію чому я таки зробила перший розділ дисертації - не робила б  і не мучилася б і все, при тому, що всерівно налаштовувалася на те що мене виженуть. Ще у мне сьогодні були інші дивні містичні чи психологічні моменти - загалом всиновок один - то божевільне дурне але напевно таки правильне рішення. Я не знаю всих наслідків того, що сьогодні відбулося,  не знаю, що зі мною далі буде, що я робитиму, і звичайно я всерівно шкодую з того що вчинила але водночас і радію полегшенню - дивні такі змішані відчуття.
Отримавши ссм-ку в 11. 05 від знайомої аспірантки з аудиторії, про те, що мене щойно визвали, а потім прийняли рішення про відрахування я вже чекала на ліфт і відчула полегшення, вийшла на вулицю і тут відчула сльози знову. І так від Дружби Народів, через Лесі Українки, Хрещатик, Прорізну я почимчикувла до ворон в гості - вони завжди мені допомагають. Пройшовши ту всю відстань проаналізувала випадки, збіги і рішення що були сьогодні і те що вчора у мне полетів ноут  інапрацювання на ньому, але я за ніч в офісі зробила розділ всерівно.  загалом я вірю, що ми самі приймаємо рішення свого життя, але ще і все ж аки є щось таке що можна назвати долею, знаками, якось силою чи можливо хтось то скаже - бред - кому як.   Мені багато по життю приходить різних передчуттів тому я вірю.

загалом я рада і водночас мені обідно. ех))) такі вони почуття) і всерівно жалко і вільно.

а ще переваги і такі, що тепер не віддам їм 2 роки свого життя на розробку роботи і 2 роки відпрацювання в інституті а зможу робити щось інше, успішне чи не успішне, але те що подобається. не виходить у мне робити те з чим душа не товаришує і проти чого мітингує. якось вже так - не можу я лукавити.

мамі не знала як сказати - і не думаю, що зрозуміла і чи папа зрозуміє. а сестра засмутиться точно, вона так гордилася моєю аспірантурою.

тепер - я висплюся нарешті, бо останніми днями я лише на енергетиках по ночах, а від недосипання і тих гидот тіло починає крутити.
а далі -  я живу! і мені тепер треба шукати щось нове куди я всуну голову - бо в спокої ж я жити не можу)